Романсы и Украинские народные песни из репертуара Бориса Гмыри ( фортепиано , вокал )

ВИКОНАВСЬКИЙ ГЕНІЙ БОРИСА ГМИРІ

Історія української музичної культури налічує чимало імен, які явили людству найкращі зразки глибоко національної за духом творчості, і, водночас, сягнули найвищих мистецьких висот. Серед них - геніальний український співак Борис Романович Гмиря.
У привітанні ЮНЕСКО учасникам ювілейного вечора 16 вересня 2003 року в Національній опері України з нагоди 100-річчя від дня народження співака наголошується: «Борис Гмиря відомий як «Борис Великий» і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, але і світовій культурі в цілому. Вокальна спадщина співака є неоціненним внеском у скарбницю світового виконавського мистецтва. Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури».
В особі Бориса Гмирі щасливо поєдналися художня інтуїція, яскравий артистизм і емоційність, з одного боку, і раціональний спосіб мислення, здатність до аналізу, з іншого. Бог обдарував Б.Гмирю надзвичайної краси і сили голосом, здатним зачаровувати мільйони людей, торкатися найпотаємніших струн їхніх душ. А він зумів розпорядитися цим Божим даром, не розгубити його.
Борис Гмиря (5.08.1903, Лебедин Сумської області - 1.08.1969, Київ) прийшов у музичне мистецтво у доволі зрілому віці (33 роки). Лише у 27 років здобув середню освіту і можливість подальшого навчання. З відзнакою закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (1935) та Харківську консерваторію (1939).
Він, наче губка, жадібно вбирав усі знання, які були необхідні йому, як професіоналові. Продовжував учитися протягом усього свого такого нетривалого, але такого насиченого і плідного у творчому плані життя.
Соліст Харківського (1936) і Київського (1939-1957) театрів опери та балету, лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів (1939) та Державної премії СРСР (1952), народний артист СРСР (1951), у 1960 році нагороджений орденом Леніна.
Репертуар Б.Гмирі - це 600 камерних творів, 40 оперних партій (проспівав 75 арій), 85 фрагментів із вокально-сценічних та симфонічних творів. Це дало можливість фірмі «Мелодія» (Москва) випустити рекордну кількість платівок — 200, тираж яких складав від 100 тис. до 600 тис, перевидавалися вони 120 разів.Митець добре знався на живописі, скульптурі, театральному мистецтві, часто відвідував художні виставки, спектаклі в різних театрах, і завжди мав власну думку щодо того чи іншого явища. Безумовно, такий колосальний багаж знань, вражень, винятковий художній смак та загальна культура сприяли формуванню неповторного виконавського стилю Бориса Гмирі. Його спів ніс у собі неповторну своєрідність, образність, задушевність. У його манері захоплювала бездоганна вокальна кантилена і кришталево чиста інтонація. Борису Романовичу були притаманні рідкісний артистизм і сильний темперамент, поєднані з почуттям міри і бездоганним смаком. Він був надзвичайно суворий до себе в питаннях музичної інтерпретації, не дозволяв собі жодних зовнішніх ефектів. Все було підпорядковано основному - художньому задумові композитора, а також виразності донесення до слухача музичного твору. За виконавською манерою Бориса Романовича можна порівняти хіба що з незабутнім Святославом Ріхтером. Він, як і Б.Гмиря, не визнавав зовнішніх ефектів, глибоко проникав у суть музичного твору, був правдивим і чесним у своїй творчості.
«Скільки б я не слухав його спів, мені завжди здавалося, що я присутній на прем'єрі, і навіть уже добре знані твори в його інтерпретації звучали по-новому і наче вперше», - згадує видатний хормейстер Павло Муравський (1973). Кожен виконаний Борисом Романовичем твір - чи то романс, чи арія з опери, чи народна пісня -являли світові зразок мистецької досконалості. «Найважливішою умовою для співака є, як відомо, вміння володіти своїм голосом. Як смичок віолончелі, торкаючись струни, породжує різні звуки на всіх струнах, так само і голос, у взаємодії з умілим диханням, повинен породжувати вокальні звуки. Кожний звук, що виходить з-під смичка або з-під пальця музиканта, 
незалежно від того, протяжний він чи рухливий, має бути однаковою мірою виразно чутним. Це обов'язкова умова і для голосу...» (Б. Гмиря, 1952).
Вокальна техніка у Бориса Гмирі була доведена до ідеалу, і це давало йому змогу художньо відтворювати найскладніші образи оперного чи камерного репертуару.
«Оперна майстерність - це живопис олією, камерна -аквареллю. Потрібно знати, що писати олією, а що - аквареллю. Той голос, яким співають романс «Средь шумного бала» абсолютно не годиться для арії Рене...» (Б. Гмиря, 1948). Співак був однаково неперевершений у обох жанрах. Камерному ж репертуарові надавав особливого значення (він виконав понад 300 українських народних пісень і романсів). «... Романс виник із народної пісні, а я любив пісню ще з дитинства. 
Отож, романс, як вища форма пісні, стає органічною для моєї виконавської діяльності... Вся моя оперна діяльність йшла поруч з камерною. Мене приваблювала мініатюрність твору, в якому словам тісно, а думкам просторо» (Б. Гмиря, 1966).
Надзвичайно ретельно Борис Романович працював і над камерними творами: глибоко проникав у суть поетичного тексту, шліфував вокальну інтонацію, доводячи її до
довершеності. Музична інтонація, поетичне слово і тембр у його виконанні становлять неподільну єдність. Багато важили для нього чіткість дикції, чистота мови і виразність слова. Зокрема, він писав: «...І композитори, і ми, вокалісти, повинні дуже уважно ставитися до слова, щоб якнайкраще і повніше передати слухачам його зміст і красу. Донесене, забарвлене голосовими барвами слово, Єє прямо в серце, злегка торкаючись розуму. Слово може бути відповідно забарвлене тільки тоді, коли внутрішні переживання актора пошлють відповідні імпульси» (Б. Гмиря, 1958).Митець тонко відчував тональність твору: в багатьох клавірах романсів його рукою написані побажання щодо її заміни. Пояснюється це не теситурними обмеженнями співака. Навпаки, його могутній голос легко опановував будь-який твір не лише басового, а й баритонового репертуару. Всі тональні зміни, що він пропонує, продиктовані, насамперед, його тембровим відчуттям: він знаходить більш адекватну тональність для найповнішого відтворення концепції виконуваного твору.
Співак надзвичайно серйозно вивчав фактуру романсу чи пісні, він не обмежувався засвоєнням лише вокальної партії, залишаючи фортепіанну для акомпаніатора.
Для Гмирі музичний твір - це цілісність, де всі складові взаємопов'язані. І акомпанемент своєю чергою доповнює концепцію твору манерою гри, стилем виконання. 
Це виявляється в інтонуванні, фразовому мисленні, динаміці, а також штрихах і артикуляції. Борис Романович власноруч вносив позначки в нотний текст щодо динаміки, штрихів та агогіки (змінював і на р чи навпаки, згідно з концепцією, додавав чи знімав акценти, вказував, де робити смислову паузу чи фермату). Це стосується таких романсів, як «Чого мені тяжко»на сл. Т. Шевченка, «Сонце заходить», «Зацвіла в долині» та інших. Робив він це надзвичайно коректно і делікатно. Ніколи не дозволяв собі звуковисотної, гармонічної чи ритмічної зміни без погодження з автором. Всі пропоновані ним корективи логічні й виправдані, позаяк випливають з концепції твору, власної виконавської інтерпретації і сприяють виразнішому і повноціннішому художньому ефектові.Особливу любов співак виявляв до української народної пісні. «Українська пісня, немов сонце, немов вода, немов любов матері, огортала мене з того часу, коли я ще говорити не вмів, але співати вже співав. Ще маленьким хлопчиком я прислухався до пісень, які батько виспівував для того, щоб робота йшла краще... Я виховувався на народній пісні... Українська пісня огортала, сповивала мене, і, звичайно, не могло бути інакше, щоб вона не досягла тих висот любові, якою я пройнятий і зараз до неї, коли став співаком» (Б. Гмиря, 1963). В репертуарі митця — народні пісні різних образних та жанрових характеристик: героїко-історичні, ліричні, жартівливі тощо. Скільки душевного тепла вкладав він у кожну музичну фразу, у кожне слово! Здавалося, що весь національний дух українців, генетичний код народу сконцентровані у його голосі. Тому спів Бориса Гмирі зворушує до глибини душі, пробуджує історичну пам'ять, національну свідомість і гордість за свій народ, свою Вітчизну. Співаючи українських пісень, Борис Гмиря ставив перед собою завдання «змити з них дилетантський намул і подати в усій доброчесності народній». Своїм виконанням він підніс народну пісню до надзвичайних висот. «...Ви кажете, що Вам не подобається, «коли звалюють в одну кучу і народне, і шевченківське, і композиторське...», але хіба ж є на світі хоч один поет чи композитор, який не вважав би для себе вершиною щастя, щоб його твори читав і співав увесь народ, щоб усі його твори стали народними? Шевченко, а з ним і Лисенко досягли цього щастя...» (Б. Гмиря, 1967).
У репертуарі Бориса Романовича багато авторської музики: романсів і пісень різних композиторів і поетів, українських народних нісень, аранжування яких здійснили М. Лисенко, Л. Ревуцький, К. Стеценко, Я. Степовий, Ю. Мейтус, К. Данькевич, Ф. Надененко. Всі камерні твори, що входять до репертуару співака і частково репрезентовані у цьому збірнику, чи то «композиторські» чи «шевченківські», чи українські народні пісні не суперечать між собою за змістом, стилістичним походженням, а чітко і виразно вибудовують той величний Всесвіт, який зветься мистецтвом Бориса Гмирі.
Особливе місце в його творчості посідають твори, написані на вірші Тараса Шевченка. «Кобзар словами, якимись теплими, рідними, своїми і, разом з тим, нашими, як додому проникає у кожне серце людське і там «панує», творить діло великеє - облагороджує людей» (Б.Гмиря, 1964).
Борис Гмиря вплів у вінок безсмертя Великого Кобзаря свій Божий спів, акторський дар та щире й неповторне слово. «Немов і народився я вже знаючи Великого Кобзаря. Пісні на його твори лилися в нашій співучій хаті, коли ще в колисці мене колихали. Воістину з молоком матері! А потім юнаком, в безмежній любові до чудової природи української не міг відірвати очей своїх від заводів, верб розкидистих,очерету шумливого... А лани широкополі, вишивані волошками... Дивишся на небо і немов чуєш, як воно «співає свою пісню», виблискуючи біленькими хмаринками на безкраїй голубизні... І поряд цієї неземної краси, рядки Кобзаря про гіркі сльози знедолених кріпаків, що потом і кров'ю рясно змочували рідну землю в непосильному труді на пана...Він, своїм полум'яним словом спускав на землю замріяного юнака, навчав бачити те, з чим треба боротись, що відвойовувати...Радіємо, що кожне слово Кобзаря пливе по всьому світові, сіє братерство і мир між людьми, любов народів.Пишаюсь, як і всі ми, сини і внуки Людини крицевої волі, яка після десяти років солдатчини-каторги вигукнула: "Живу, караюсь, але не каюсь!"» (Б. Гмиря «Великий Кобзар у серці моїм», 1964).
З перших кроків на мистецькій ниві (1940) співак включає до концертів музичні твори на вірші Кобзаря «Гей літа орел», «Реве та стогне Днінр широкий», «Від села до села», «Зоре моя вечірняя», «Така її доля», нізніше «Думи мої» тощо.
І після кончини Бориса Романовича його «Шевченкіана» продовжує звучати на радіо, телебаченні та особливо в його оселі на музичних вечорах «Слухаємо Бориса Гмирю», започаткованих (1972) його дружиною Вірою Августівною (1914-1996). «Шевченкіана» співака записана і на компакт диск «Борис Гмиря Великому Кобзареві» (2001).
Пройшло майже півстоліття, як співак підготував і виконав концертну програму на твори Тараса Шевченка, але й донині він у цьому неповторний.
І ось тепер маємо збірку романсів і українських народних пісень з репертуару митця, серед яких чимало творів на вірші Кобзаря - і це в 190-літній ювілей Великого Тараса і 100-літній Бориса Гмирі.Шевченко - Гмиря! Два згустки генія українського народу. Своїми творіннями вони піднесли людство на новий щабель духовного розвитку, а свій народ 
обезсмертили.

Ганна Гаврилець, композитор,
Лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка
Ганна Принц, Президент Фонду Бориса Гмирі Наталка Цимбаліста, віце-президент Фонду

Содержание \ ЗМІСТ :

Виконавський геній Бориса Гмирі.........................................................................З
Учітеся, брати мої. Музика М. Лисенка, слова Т. Шевченка..................................7
Думи мої, думи мої... Українська народна пісня. Обробка Л. Оспгріна,
слова Т. Шевченка............................................................................................12
Чого мені тяжко. Музика М. Лисенка, слова Т. Шевченка....................................14
Доля. Музика М. Лисенка, слова Т. Шевченка....................................................16
Мені однаково. Музика М. Лисенка, слова Т. Шевченка.......................................20
За думою дума. Музика Я. Степового, слова Т. Шевченка..................................24
Гей, літа орел. Пісня Тараса з опери «Тарас Бульба». Музика М. Лисенка,
слова Т. Шевченка..............................................................................................28
Од села до села. Українська народна пісня. Обробка Ю. Мейтуса,
слова Т. Шевченка...........................................................................................33
Йде Ярема, на Днінр поглядає. Спів Яреми з поеми «Гайдамаки».
Музика М. Лисенка, слова Т. Шевченка.............................................................36
Сонце заходить. Музика Я. Степового, слова Т. Шевченка..................................40
Зацвіла в долині. Музика Я. Степового, слова Т. Шевченка.................................43
Зоре моя вечірняя. Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка,
слова Т. Шевченка............................................................................................45
Вітер в гаї нагинає лозу. Українська народна пісня. Обробка П. Сениці,
слова Т. Шевченка.............................................................................................49
Ой волохи, волохи. Аріозо Волоха з опери «Гайдамаки». Музика Ю. Мейтуса,
слова Т. Шевченка............................................................................................53
Реве та стогне Дніпр широкий. Із поеми «Причинна». Музика М. Лисенка,
слова Т. Шевченка............................................................................................56
Я опять одинок. Музика С. Рахманінова, слова /. Бунгна (із Т. Шевченка)............59
Безмежнеє поле. Музика М. Лисенка, слова /. Франка........................................62
Дивлюсь я на яснії зорі. Музика К. Стеценка, слова Л. Українки.........................65
Та ой крикнули журавлі. Українська народна пісня. Обробка Л. Ревуцького............67
Ой ти, місяцю-зоре. Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка.....................71
Лугом іду, коня веду... Українська народна пісня. Обробка О. Чишко.......................73
Стоїть явір над водою. Українська народна пісня. Обробка С. Гулака-Артемовського.. .7'5
Тихо Дунай воду несе. Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка..................77
Ой що ж бо то та й за ворон... Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка.......78
Одна гора високая, а другая низька. Українська народна пісня.
МузикаК. Стеценка, словак. Глібова..................................................................79
Ой чого ти, дубе. Музика К. Стеценка, слова С. Черкасенка.................................82
Ой із-за гори та буйний вітер віє. Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка......84
Ох і не стелися, хрещатий барвінку. Українська народна пісня. Обробка М. Лисенка...85
Стоїть гора високая. Українська народна пісня. Обробка Ф. Надененка...................88
Як засядем, браття, коло чари. Українська народна пісня. Обробка К. Данькевича.......90
Останній промінь згас. Музика П. Сениці, слова М. Качури....................................92

СКАЧАТЬ